Діна Литвин

ПРИГОДИ ПЕТРИКА СВЯТКОВОЇ НОЧІ

Дійові особи:

Петрик

Сумління Петрика

Любов Петрика

Мати Петрика

Батько Петрика

Чортик Антипко

Святий Миколай

Ангел 1

Ангел 2

Песик

Картина перша

Кімната в квартирі Петрика. Ліворуч – журнальний столик з двома кріслами

обабіч, торшер. Праворуч, під прямим кутом до куліс – звичайний стіл, позад

нього – два стільці, ще два стільці – на передньому плані перекинуті на під-

лозі: вони мають зображувати „Джип”. На задньому плані десь по центру –

тапчан.

На тапчані аби як кинута куртка Петрика, поряд на підлозі розкидано в різні

боки ковзани, на столі – шкільна сумка, з якої повипадали підручники та зо-

шити.

Під торшером в кріслі сидить Батько з газетою в руках. Петрик сидить у

„Джипі” грається в сафарі. Позад нього велика м’яка іграшка вовка, перед

ним „на капоті” – іграшковий м’який лев та револьвер, в руках – іграшкова

собака.

Петрик (ніби відриваючи собаці голову) А ось тобі, Жахливий Злющий Пес! (підкидає

його вгору, однією рукою хапає револьвер „стріляє”, другою ніби крутить кер-

мо) Не Пес ти, а щеня миршаве! Йєс! (радіє, що вцілив, робить вигляд, що

ззаду на нього кинувся вовк) А-а! Підлота! Ззаду підкрався! Вовкулако пога-

ний! (вхопив вовка за хвіст, крутнув, жбурнув, „стріляючи” навздогін) Отримуй,

злидень!!! (далі імітує стрімку гонитву на „Джипі”)

З лівого заднього кута заходить Мати.

Мати Петрику! Закінчуй свою гонитву! Зараз вечеряти будемо.

Петрик ще гучніше ричить, зображуючи ревіння „Джипу”.

Петрику! Чи ти не чуєш? Вилазь звідти, стільці поверни на місце і забери свої речі

зі столу...

Петрик Не хочу!

Мати Це ж чому?

Батько А ну вилазь звідти! Ти як з матір’ю розмовляєш?!

Петрик А тому! Завтра вже Свято Миколая, а ви мені комп’ютера так і не збираєтесь

дарувати!

З правого входу на сцену підіймається Антипко, з-поза порталу спо-

стерігає за розвитком подій, жестами та мімікою спонукаючи зухвалу

поведінку Петрика.

-2-

Мати Ти ба! Комп’ютер. Та за таку поведінку Святий Миколай не те що комп’ютер, цу-

керку тобі не подарує!

Батько От я зараз зніму ременя та подарую тобі добрячого прочухана!

Петрик Ага! Тільки те и можете! Сварити та ременем погрожувати! Всі діти давно вже

на комп’ютерах в Гаррі Поттера грають в „стрілялки” різні, в справжнє сафарі.

І Андрійко, і Івась, і Ромчик. Навіть Марічці на цього Миколая комп’ютера обі-

цяли! Один я й досі, як маленький, з ляльками мушу бавитись! (відкинув від

себе лева)

Мати То Марічка, мабуть, чемна дівчинка та слухняна. Її Святий Миколай любить. А ти

Петрик Ой, заради Бога! Святий Миколай! А то я не знаю, хто дарунки дітям купує!

Батьки купують, ось хто!

Батько То, як ти такий дорослий, міг би второпати, що ми не маємо такого достатку,

щоб гроші на комп’ютери витрачати.

Петрик Ага! Інші батьки можуть, а ви не можете! Чому вони мають достатки, а ви – ні?

Бо ви просто мене не любите. Жадібні ви!

Батько (підхоплюється на ноги) Та ти!.. Та як ти смієш? (вихоплює ременя, насуваєть-

ся на Петрика) От я зараз навчу тебе з батьками розмовляти!!!

Мати (заступає йому дорогу) Ти що?! Дитину бити?! Не дам!

Батько Так-так! Борони його! Все йому пробачай, дозволяй! А він з тобою, як зі служни-

цею розмовляє. Вимоги свої ставить! Твоє виховання!

Мати А твоє виховання де? Прийшов і всівся з газеткою. Нема, щоб з дитиною чимось

зайнятися...

Батько Та я за цілий день так вимотуюсь, що додому ледь ноги тягну!...

Мати Вимотуєшся!.. І що с того? Інші чоловіки гроші заробити вміють, а не копійки.

Дружину, дітей забезпечують! А ти?! Я теж маю працювати, а додому прийду –

навари вам, нагодуй, прибери, випери та ще й дитину виховай!

Батько То, виходить, я в усьому винен? Та бодай вам!.. Та краще б я й додому не при-

ходив!..

Петрик О, так! Сваріться, сваріться! Тільки те й робите!.. Краще подумали б, де гроші

мені на комп’ютера взяти! ( схопивши куртку вибігає через задній правий кут)

Антипко, радісно підстрибнувши, збігає сходами зі сцени.

Батько і Мати завмерли, декілька секунд дивляться одне на одного.

Батько (розгублено) Куди він?..

Завіса

Картина друга

Авансцена. Ліворуч стоїть лава. З-за лівого порталу виходить серди-

тий Петрик.

Петрик Хай, хай собі сваряться! А я ось візьму і зовсім додому не повернусь. Хай тоді

плачуть! А то тільки й чути: „ Петрику, прибери! Петрику, не галасуй! Петрику,

вчи уроки!..” (сідає на лаву)

З-за лівого порталу виходять Сумління та Любов, стають позад Пет-

рика.

Сумління Але ж вчитися треба, Петрику. І прибирати за собою треба. Ти ж не хочеш,

щоб тебе дражнили дурком ледачим?!

Петрик О, ти ще хто така?

З-за правого порталу виходить та скрадається до них Антипко.

Сумління Я – твоє сумління. Схаменися! Як ти міг так образити татка з мамою? Вони ж

-3-

тебе люблять!

Антипко (голосно) Еге ж, люблять! Кого ти слухаєш, Петре?

Любов Згадай, які ласкаві руки мами, коли вона причепурює тебе до школи, які лагідні

в неї очі, коли вона дивиться на тебе...

Петрик А ти хто?

Любов Я – твоя любов до мами, до тата, до всіх добрих людей та звірят.

Антипко Яка любов, яка любов?! До кого, Петрику? До тієї жінки, що весь час тобі торо-

чить: „Прибери!.. Помий руки!.. Перевдягнись!... Винеси сміття!..”

Петрик Ага, а ще: „Грошей нема!” І на це – нема, і на інше – нема!..

Сумління Петрику, Петрику! Як не соромно! Твої батьки майже кожного дня тобі щось

дарують: чи іграшку якусь, чи смачненьке, чи забавку...

Петрик Ото ж бо й воно! Забавки...

Сумління слабшає, рухи її стають мляві

Антипко У інших дітей – відики, мобільні телефони, плеєри, а тобі – забавки!

Сумління Але ж у твоїх батьків дійсно нема таких коштів. Вони віддають тобі все, що

можуть...

Петрик Чи я в тому винен, що вони коштів не мають? Чому я маю бути гіршим за всіх?!

Сумління схилила голову, згорбилася.

Антипко Молодець, Петре! Круто!

Сумління (плачучи) Схаменись... (опускає на обличча темну вуаль)

Антипко Та заткнися вже, невдахо! Кому ти потрібне, сумління? Тільки не Петру! (пле-

скає Петрика по плечі) Петро в нас хлопець крутий! Йому сумління ні до чого!

Петрик (наче тільки що помітив його присутність) Кльовий прикид!.. Ти хто?

Антипко Антипко я! Будьмо знайомі. Молодше чортеня, відкомандироване до тебе Під-

земною Канцелярією в зв’язку зі Святом Святого Миколая.

Петрик (сміється) Супер! Що, з Вертепом ходили?

Антипко Еге ж...

Справа на сцену підіймається Мати

Мати Пе-етри-ику-у!.. Пе-етрику-у!..

Любов Озвись, Петрику, озвись! Мама шукає тебе!

Антипко Шукає, шукає!.. Хай шукає! Як синове бажання виконати – її нема, а ти ж ба!

Шукає!

Петрик Не озвуся!

Антипко Ховаймося!

Антипко і Петрик присідають за лавою. Мати поволі прямує авансце-

ною, знервовано озираючись і схлипуючи

Любов (слабшає) Дивись, дивись, яка вона перелякана...

Мати Петри-ику! Си-инку-у! Поверни-ись! (спускається лівими сходинками, проходить

попід авансценою праворуч, виходить з залу)

Любов (намагаючись підвести Петрика) Виходь... виходь!.. Вона плаче, плаче... В неї

розірветься серце! Біжи до неї, благаю!...

Антипко (втримуючи Петрика) Не слухай її. Любов завжди дурна. Ніякої з неї користі!

Ти ж крутий хлоп, а не матусін синочок!

Петрик, що поривається бігти за мамою, зупиняється.

Петрик А й справді! Хай поплаче! Може тоді і комп’ютера подарує, щоб тільки я не ті-

кав більше... (сідає на лаву)

Антипко Йєс! Ото по-нашому! (сідає поряд нього)

-4-

Петрик Але ж їсти хочеться... Повечеряти так і не встигли...

Антипко (витягає з кишені купу згорток, простягає йому одну) Ось, пригощайся! „Твікс-

солодка парочка”. Я добрий! Не те, що інші... (ховає решту до кишені)

Петрик здирає обгортку. З-за правого порталу виходить Песик, боязко

наближається до лави, тихенько скимлить.

Петрик Дивись, - пес!

Любов Він їсти хоче. Чуєш, як благає! Пригости його...

Антипко Ну казав же – дурепа! Ні, Петрику! Ми зараз справжнє сафарі встругнемо!

Краще, ніж в комп’ютері! Підманюй його, підманюй!

Петрик (крутить перед собою паличкою „Твіксу”) На-на-на! У-тю-тю-тю! Йди сюди...Йди

Антипко за спиною тицьнув йому до руки палицю. Песик, скимлючи,

обережно наближається до них, за два кроки зупиняється, починає

служити.

Антипко А тепер бий його!

Любов Петрику, схаменися! Воно ж просить! Воно ж вірить тобі!

Антипко Бий!!! По кумпалу!

Любов Ні-і-і!!!

Петрик з силою б’є Песика по голові. Той, скавучи, тікає за лівий пор-

тал. Чортик скаче, регоче, свистить навздогін. Між іншим вихоплює з

руки Петрика печиво і запихає його собі до рота. Петрик, випустивши

палицю, розгублено і винувато озирається на Любов.

Любов Як ти міг?! Як ти міг?.. (знітилась, схилила голову)

Антипко Ото втіха! Супер! Як ти його! Ти ж справжній герой! Шварценегер!

Петрик (нерішуче) Знаєш, Антипко, я мабуть піду вже...

Антипко Куди?!

Петрик Додому...

Сумління трохи оживає

Антипко Ти здурів? Ти ж збирався батьків провчити! Схаменися! Ти ж крутий! Треба хо-

ча б днів зо три витримати.

Петрик Аж три дні?! А спати де? А їсти що?

Антипко То пусте. Зі мною не пропадеш! Я ж тобі „твікса” не пошкодував?

Петрик Не пошкодував...

Антипко Ото ж бо! І житло покажу. Будеш собі, як в готелі, жити! Ходімо... (тягне Петри-

ка за руку)

Петрик, озираючись, нерішуче прямує за Чортиком. За ним, похилені,

хитаючись, шкандибають Любов і Сумління. Усі виходять сходами

праворуч.

-5-

Картина третя

Підвал. Меблі, як і в кімнаті в першій сцені, але все перекинуто до гори но-

гами, окрім стільців, що й досі зображують „Джип”. Перед „Джипом” лежить

Песик. Освітлення тьмяне, моторошне.

З правого заднього кута заходить Антипко, жестом запрошує Петрика. За

Петриком похилені і сумні йдуть Любов і Сумління.

Антипко Заходь, бомжику! Дивись, який палац. Тут тебе довіку ніхто не знайде! Хіба

що криси. Ха-ха-ха!

Петрик (боязко) Ні! Я сюди не хочу! Куди ти мене завів? Я додому хочу...

Антипко Куди?! Додому? А навіщо? В ньому ж достатку нема: ні комп’ютера, ні відика,

ані, навіть, мобілки поганенької...

Петрик І не треба... Там мама... і тато... вони мене люблять!

Антипко Еге ж, люблять... А хто казав, що мати тільки лає, а батько з ременем чекає?

Не дурій! Тут краще! Сам собі господар. Ти ж крутий! (до глядачів) Треба

його до півночі затримати, а там вже новий день почнеться – День Святого

Миколая, коли усім нам, чортам, дозволено поганих дітей різками шмагати.

Ото мені втіха буде!

Сумління (оживаючи) Але ж ти сам винен, Петрику! Ти ж лінувався, не слухався, обра-

зив тата з мамою.

Петрик Ні, Антипку, піду я! Тато мене й не бив ніколи, хіба що погрожував. А мама...

вона ж тільки по заслузі сварить. Вони мене все одно люблять... Зараз, певно,

шукають мене, хвилюються... (поривається піти)

Антипко заступає йому дорогу. Любов оживає.

Антипко Та ніхто вже тебе не шукає! (до глядачів) Треба збрехати, а то вислизне! (до

Петрика) Батьки через тебе посварилися, й татусь геть від вас пішов. Назав-

жди! А мамця шукала тебе, шукала, аж до серцевого нападу! Її „швидка допо-

мога” до лікарні відвезла. Один я в тебе залишився, друзяко! Будемо тут ра-

зом жити, вільні, мов пташки!

Любов (заламуючи руки) Боже, Петрику, що ти накоїв!

Петрик (кричить) Ні-і!.. Ні-і!... Не хочу!!! Мамо! Мамочко!!! (поривається бігти)

Антипко (заступаючи йому дорогу) Не пущу!!!

Любов Біжи, Петрику, біжи до мами! Може чим зарадиш!

Петрик, вивертаючись, намагається втекти, Антипко не випускає його,

заступаючи дорогу.

Антипко Пізно! Не втечеш! Тепер ти мій!!!

Сумління Ти винен, Петре, винен! Тікай! Спокутуй провину!

Бігаючи поміж меблів, Петрик наскочив на Песика. Той злякано зіщу-

лився, заскавчав. Петрик застиг вражено. З правого боку від Песика зу-

пинився чортик. Любов і Сумління заглядають з-поза Петрика.

Петрик (опускається перед Песиком на коліна) Песику, Песику, не лякайся... Що тобі

сталося?

Любов Бідолашний, весь тремтить, а голови підвести сили не має!

Петрик (зі сльозами) Заспокойся, заспокойся, собачко... Ти хворий? Де тобі болить?..

(погладив його по голові)

Песик здригнувся, верескнув. Петрик відсахнувся, дивиться на свою

руку.

Кров... (чортику) Він же поранений!

Антипко Ха-ха-ха! Поранений! А чи не ти його дрючком вперещив? Дивується він! Я

теж дивуюся, як цей собацюга досі не здох!

-6-

Сумління Петре, Петре, що ти накоїв! Невже ні жалю, ні сорому в тебе не лишилося?

Любов Йому боляче, самотньо, страшно... Захисти його!

Антипко Ну, то пусте! Зараз доб’єш його! Ти ж крутий хлоп! Тримай... (подає йому дрю-

чок) Бий його! Ну!

Петрик Ні! Ніколи!!!

Антипко Ти мене розчарував. Рознюнявся, як дівчисько! Дивись, як це робиться... (під-

вів ногу-копито над головою Песика)

Сумління Захисти!!!

Петрик Не смій!!! (б’є чортика по нозі дрючком, знов кидається до Песика, затуляє йо-

го від чортика)

Антипко (скаче на одній нозі) Йой-йой-йой! Здурів, так?! Ну, я тебе зараз!

Петрик (відсахнувся, дивиться на копито) Та ти... Та ти ж справжній... чорт?!

Антипко (стаючи обоніж) А ти як думав? Іграшковий? М’який, ватою напханий?

Годинник вибиває дванадцяту

Йєс! Настав мій час! (вихоплює з-за спини жменю різок) Ти майже всі запові-

ді Господні порушив, і зараз я буду тебе шмагати, шмагати, шмагати!

Знов починається гонитва поміж меблів

(бігаючи за Петриком, вигукує) А потім... я зроблю з тебе... крутого бандюгу!..

Будеш пити!.. Палити!.. Будеш красти... вбивати!.. А не коритимися мені, буду

шмагати!.. Шмагати!.. Шмагати!..

Сумління і Любов бігають поміж ними

Сумління До Бога, до Бога благай!

Любов Ангелів зви! Згадай, як мама вчила!

Петрик пробігає перед Песиком, Антипко – за ним. Раптом Песик

хапає чортика за ногу, той намагається звільнитися. Петрик забігає

позад Антипка і, коли той замахується різками на Песика, б’є його

дрючком по руці. Різки розлітаються.

Антипко Йой- йой-йой! Ну, я вас зараз!.. (виривається від Песика, намагаючись витяг-

ти ще різок)

Сумління Молися, Петрику! Молися!

Любов Клич Ангелів! Вони врятують!

Петрик (зупинившись біля лівого порталу) Ангеле, Хоронителю мій!

Ти все при мені стій,

І вдень, і вночі

Будь мені до помочі!

Чортик здобув нову жменю різок, Песик знесилено завмирає, Антип-

ко плюнув на нього, насувається на Петрика.

В житті мене пильнуй,

Від злого порятуй,

Веди мене до Бога,

Бо то моя дорога.

З-за куліс виходять два Ангели, заступають Петрика

Ангел-1 Відійди, нечиста сило! Не чіпай дитини!

Ангел-2 Знову бешкетуєш, Антипко!

Антипко Я бешкетую?! Я роботу свою виконую! Це він бешкетує! Він жадібний, заздріс-

ний, злий і нечемний! Він мій!!!

Ангел-1 Чи не занадто ти суворий?

Ангел-2 А хіба не ти його підбурював? З праведного шляху збивав?

Антипко Та що там було збивати? Він того шляху не знає і знати не хоче! Майже всі за-

повіді Господні порушив, бо в Бога не вірує, й жодної заповіді не знає! Мій він!!

Ангел-1 Що скажеш на це, Петрику?

-7-

Сумління Згадай хоч одну заповідь Господню!..

Ангел-2 Які заповіді ти порушив?

Любов Проси прощення, Петрику!

Петрик Поважай батька й матір своїх... Я забув, забув... Пробачте мені, прошу! Мені

дуже соромно!

Антипко Ой, прошу... Одну-єдину ледь згадав!

Петрик Ні! Ще знаю! Не забажай добра сусіди, не заздрі нікому. А я... порушив. Про-

бачте, пробачте, будь ласка! Я більш ніколи!..

Ангел-2 Це все?

Петрик І про любов до ближнього! Я тільки себе любив... Я тепер зрозумів усе! Мама

через мене плакала, тато нервувався. А Песик... Песика я мало не забив, а він

же тільки їсти просив.

Антипко Бачите, бачите, який він лихий. Мій він! Увесь, до кінчиків нігтів!

Ангел-1 Ні, чортеня брехливе! То ти його на хибну стежку підштовхнув! Але він зрозу-

мів усе і покаявся.

Ангел-2 Бо живуть в його душі і Любов, і Сумління. Не віддамо його!

Антипко (ображено) Не віддамо, не віддамо!.. Звісно, куди мені проти двох ангелів! От

коли б я був дорослим, тоді б побачили! А так – чортеня мале... В такого здо-

бич забрати кожен може! Що, впорались з маленьким?! Так? (відходить до

Песика) А тільки відшмагати такого нікчему – моє право в День Святого Ми-

колая! (замахується на Песика) Дивись, малий, гаплик твоїй собаці!

Любов і Сумління (разом) Захисти!!!

Петрик кидається, затуляє собою Песика

Петрик Ні-і!!! Не чіпай! Не дам!!!

Антипко (шмагає Петрика) Шмагати!.. Шмагати!.. Шмагати!..

З лівого заднього кута виходить Святий Миколай

Святий Миколай Стій, чортяко! Кинь різки! Згинь, нечистий, пропади!

Антипко підскочив, кинув з руки різки, прикрив руками голову і, оберта-

ючись круг себе, наштовхуючись на меблі, тікає через правий задній

кут. Любов і Сумління підводять Петрика.

Петрик Святий Миколаю! Ти врятував мене! Дякую тобі, Святий Отче! І пробач мені...

Присягаюся тобі, що ніколи, ніколи я не забуду цієї ночі!

Св. Миколай Ну, якщо ти все зрозумів і щиро покаявся, та ще й покарання дістав від

Антипка, то цього разу я тобі вибачаю. Так що ти там бажав отримати в

подарунок від мене? Комп’ютер?

Сумління Чи це твоє найбільше бажання, Петрику?

Любов А як же мама й тато?

Петрик Ні! Ні, Святий Отче. Не хочу я ніякого комп’ютера. Благаю тебе, зроби так, щоб

мама була здорова. Вона ж через мене помирає в лікарні! І щоб тато до нас по-

вернувся. І щоб вони ніколи більш через мене не сварилися.

Св. Миколай Ну, тут моя допомога не потрібна. Мама твоя здорова, ніякого серцевого

нападу не мала. Та й тато ніколи не кидав вас. То все Антипка збрехав

тобі. Вони й досі тебе шукають! А щоб батьки не сварилися, то тільки від

тебе залежить. Але ти витримав іспит: зрозумів, що не в комп’ютерах ща-

стя. То загадуй інше бажання.

Петрик Тато й мама шукають мене?! То, як буде твоя ласка, Святий Отче, поверни ме-

не мерщій додому, бо я ж заблукав, не знайду дороги.

Песик заскімлив, Сумління і Любов обобіч торкаються Петрикових

плечей.

А ще, разом зі мною хай буде Песик. Він безпритульний... і хворий через мене.

Це ж я мало не вбив його! Мені дуже соромно... і дуже його шкода1

-8-

Св. Миколай Це я можу. Обійми Песика і заплющ очі. (простягає ліву руку) За те, що

Петрик збагнув свою провину і своєю поведінкою довів, що каяття його

щире, виконую його бажання. Петрик разом з Песиком перенесіться до-

дому! (стукнув своєю палицею)

Поки він говорить завіса поволі затуляється

Картина четверта.

Авансцена. З правого боку заходить Батько, за ним шкандибає

знесилена Мати. Вони проходять по залу вздовж авансцени і

підіймаються на сцену зліва. Поки йдуть, інколи гукають Петрика.

Батько Петре-е!... Петре-е!... Де-е ти-и?!

Мати Петрику-у!.. Си-инку-у!.. Озви-ися-я!... (сідає на лаву, плаче)

Батько (сідає поруч, пригортає її) Не плач, люба... Ми його знайдемо... Все буде доб-

ре, от побачиш...

Мати З ним щось лихе трапилось. Я відчуваю. Скрізь шукали...

Батько Може десь у друзів на ніч залишився.

Мати Що ти таке кажеш?! Він же дитина! Хто ж його без нашого дозволу на ніч зали-

шить?!

Батько А може він збрехав, що ми дозволили подовше на комп’ютері пограти. Телефо-

ну в нас немає, передзвонити та перевірити його слова ніяк...

Мати Ох, той мені комп’ютер! Все через нього! (плаче) Петрику, Петрику, синочку мій!

Тільки повернися додому! Тільки будь живий та здоровий! Буде тобі комп’ютер,

обіцяю!

Батько Та хіба мені для сина чогось шкода? Але де ж ті гроші взяти?

Мати Ми ж трохи відкладали...

Батько То ж тобі на чобітки зимові. Дивись, снігу навалило, а ти все в черевичках шкан-

дибаєш... Та й замало тих грошей...

Мати Я можу відпускні взяти, а у відпустку не піду, буду працювати...

Батько Тоді б я ще позичив десь, і може б вистачило... Влаштуюсь ще десь на ніч ван-

тажником, відпрацюю. Тільки б з Петриком все гаразд було!

Мати Боже, Боже... Вже по дванадцятій! Вже й Святий Миколай прийшов... (підводить-

ся з лави, складає в молитві долоні) Святий Отче, молю тебе, поверни нам си-

ночка!..

Батько (підводиться, складає долоні) Святий Миколаю! Від самого дитинства ні про

що не просив тебе, а зараз молю ласки твоєї: відверни біду та нещастя від си-

ночка нашого, поверни його додому!

Батьки дивляться один на одного.

Мати А може він вже вдома? Ми майже годину не ходили перевіряти...

Батько Так-так! Перевіримо, а тоді ще до того покинутого будинку дійдемо. Може він

туди подався, а там за щось перетнувся в темряві, забився та й йти не може...

Йдуть вздовж завіси, виходять праворуч.

Картина п’ята

Завіса розсувається.

Кімната в квартирі Петрика. Все як наприкінці першої картини:

Розкидані м’які іграшки, одяг, книжки Петрика. Перед „Джипом” на

підлозі – Петрик з закритими очима обіймає Песика.

Петрик (розплющуючи очі і схоплюючись на ноги) Ми вдома! Песику, ми вдома, вдома!

Песик насилу сідає.

Ти почекай, я зараз... (біжить в задній лівий кут) Мама!.. Тату!.. (почекав тро-

хи) Нема їх! Певно, й досі мене шукають... (знов підбіг до Песика, погладив

-9-

його) Зараз я тебе нагодую, тільки приберу тут трохи... (збирає свої підручни-

ки, одяг, іграшки)

З правого заднього кута заходять батьки, помічають Петрика, на

мить вражено завмирають.

Мати Петрику!

Батько Синку! Ти вдома!

Мати Ти прибираєш?!

Петрик (кидається до них, обіймає маму) Матусю! (обіймає тата) Таточку!

З лівого заднього кута заходить Святий Миколай, за ним два Ан-

гели. Спостерігають.

Пробачте мені! Благаю вас! Я буду чемним! Я більше ніколи, ніколи не засмучу

вас!

Мати Синочку! Любий! Я так хвилювалась, так хвилювалась! Де ж ти був?

Петрик Я більше не буду, мамо! Я так завинив перед вами!

Батько Ну, якщо ти все зрозумів і обіцяєш виправитися, то ми з мамою все ж таки по-

даруємо тобі від Святого Миколая...

Мати і Батько (разом) Комп’ютера!

Петрик Ні, не треба! Я ж розумію, це занадто дорого для нашої родини. Я можу іноді

зайти пограти до автоматів. Не треба мені комп’ютера!

Батько А чого ж тобі треба?

Мати Чого ти бажаєш?

Петрик (запрошуючи їх йти за собою, підходить до Песика) Дозвольте мені залишити

цього Песика. Хай він з нами живе.

Мати (розпачливо) Але ж я і так не встигаю... Я ж працюю...

Батько А хто ж вигулювати його буде?

Петрик Я! Я все сам буду робити: і годувати його, і доглядати, і прибирати, і вигулюва-

ти... Я завинив перед ним! Я поранив його, розбив дрючком голову... А він...

він мене навіть після такого захищав! Мамо, він голодний...

Ангел-1 Пам’ятай, Петрику, як порушиш своє слово – втратиш Песика!

Петрик Матусю, присягаюся, завжди за собою прибирати буду і по крамницях ходити, і

сміття виносити... Не жени Песика, благаю!

Ангел-2 Не забувай про свою присягу, Петрику, і твоя родина завжди буде жити в зла-

годі і радості

Батько А коли ж тобі гратися залишиться? Адже ще й уроки робити треба! Ну, якщо

скрутно буде, звертайся до мене – допоможу!

Петрик Та я ж з навчанням ніколи вас не засмучував, майже повний відмінник. А відте-

пер ще дужче старатимуся. Подаруйте мені цього Песика. Адже сьогодні День

Святого Миколая...

Батько Що скажеш, мати? Твоє слово вирішальне!

Мати То хай вже залишається! Що з вами зробиш...

Петрик (скаче) Йєс! Йєс! Ура!

Св. Миколай Ну ось, Петрику, я виконав твої бажання. Тепер твоя черга виконувати

свої обіцянки. Запам’ятай цю ніч на все життя. Рости чесним і добрим.

Завжди стався до інших так, як бажаєш, щоб вони ставились до тебе.

Зоставайтеся з Богом! А мені час далі йти. Багато сьогодні в мене роботи.

На передньому плані поряд з Песиком Мати й Батько обобіч

обіймають Петрика. Святий Миколай з Ангелами виходять

через всю сцену праворуч.

В С Е